| Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|
Главная » 2020 » Март » 5 » Все про закладку картоплі на зберігання
13:34 Все про закладку картоплі на зберігання |
Восени завжди створюється напружена ситуація зі збиранням урожаю багатьох сільськогосподарських культур, у тому числі картоплі, доведення його до товарних кондицій, транспортування до місця зберігання. У цей час проводять підготовку ґрунту і сіють озимі хліба, заготовляють корми, а тому не вистачає трудових ресурсів, сільськогосподарської техніки, транспорту. Чим пізніше осінь, тим більше стає несприятливою погода для збирання, особливо картоплі. Створювані пікові ситуації не сприяють закладанню на зберігання високоякісної, цінної за своїми фізичними властивостями, продукції. Тому її стараються швидше зібрати і відправити без товарної обробки в сховища, а взимку поволі займатися доведенням її до якості, якої вимагають відповідні стандарти.
У виробництві закладку картоплі на зберігання здійснюють відповідно до умов, що складаються, за такими трьома чинними технологіями: потокової, перевалочної і прямоточної. Кожна з них визначає рівень механічних пошкоджень бульб. За потоковою бульби, зібрані відповідною збиральною технікою, відправляються до механізованих стаціонарних сортувальних пунктів, де їх сортують на фракції, відбирають гнилі і хворі, по можливості очищають від землі і бур’янових домішок та закладають на зберігання. За такою технологією доставки до сховища бульби мають до 40–60% механічних внутрішніх і зовнішніх травм різного характеру і розміру. Втрати при зберіганні сягають 25–40%.
За перевалочною бульби після збирання витримують два-три тижні у тимчасових буртах. За цей час у несприятливих умовах тимчасового зберігання виявляється уражена картопля різними хворобами. Її перебирають і закладають на зберігання у сховищах. За такою технологією закладання кількість механічних пошкоджень у бульб знижується до 25–35%, але часу для закладання у сховища і робочої сили для всіх вказаних операцій треба мати більше. У цьому разі вихід товарної продукції у кінці зберігання становить 75–80%.
За прямоточною картопля з під комбайна зразу завозиться у сховища без сортування. Кількість механічно травмованих бульб зменшується до 18–25%, але присутні, пошкоджені шкідниками, загнивші, дрібні та інші разом із землею і бур’яновими домішками (4–10% і більше), що не сприяє її якісному зберіганню.
Механічні пошкодження в цілому та особливо глибокі значно збільшують кількість очисток при приготуванні страв із картоплі. У бульб, закладених на зберігання, за потоковою технологією середні відходи під час очищення становлять 25–30%, за перевалочною — 17–23%, за прямоточною — 15–17%. Але кількість очисток ще й значною мірою залежить і від сорту.
Окремі вчені рекомендують закладати на тривале зберігання (8 місяців) картоплю із визначальними допусками на похідну якість, при якій забезпечується зберігання із мінімально невідворотними втратами, а саме:
-сумарний вміст бульб, уражених фітофторозом, задухою, сухими гнилями — не більше 2,0–2,5%;
-з механічними пошкодженнями м’якоті глибиною більш як 5 мм і довжиною понад 10 мм (порізи, вириви, тріщини) — майже 5%;
-бульб з обідраною шкіркою більше 50% поверхні — близько 8–10%;
-бульби, уражені мокрою, кільцевою, ґудзиковою та іншими бактеріальними гнилями, а також роздавлені, підморожені і маточні вибраковуються;
-не допускається наявність соломи, бадилля та інших рослинних решток.
Перед закладанням на зберігання картоплю корисно обсушити на повітрі протягом 2–3 годин. Обсушку можна проводити і у сховищах за допомогою посиленого вентилювання. Це сприяє опробковінню шкірки, підвищує стійкість їх до механічних навантажень, гальмує розвиток збудників хвороб і полегшує відділення ґрунтових домішок. Обсушування бульб можна проводити у тимчасових кагатах, обладнаних активним вентилюванням.
У Данії для цього перед закладанням на тривале зберігання розроблена спеціальна конструкція кузова-контейнера з решітчастим днищем місткістю 14 т. У задню стінку вмонтований вентилятор з обладнанням для підігріву повітря. Такі контейнери встановлюють біля сховища і підключають до електромережі. Підсушують їх при витраті теплого повітря до 2 тис. м3/ год. на 1 т продукції протягом 6–18 годин. Режим підсушування встановлюють у відповідності з показниками приладу, який реєструє вологість бульб у насипу на глибині 20–30 см. Ці контейнери можна використовувати і для обігріву бульб перед підготовкою їх до реалізації.
Обсушування картоплі легше здійснити при контейнерній технології збирання, перевезення і зберігання, яка широко застосовується в Україні. В цьому випадку бульби просушують протягом 10 днів під навісами або у сховищі. Процес обсушки можна прискорити при використанні розроблених модульних контейнерів.
При надходженні від комбайна сильно забрудненого вороху необхідною операцією стає їх відділення за допомогою спеціальних механізмів, наприклад, дискового пересувного ворохоочисника, який відділяє дрібні бульби, ґрунтові та рослинні домішки. Він використовується у складі картоплесортувальних пунктів або у лінії завантажування сховищ за прямоточною технологією «поле-сховище», якщо останнє має засіки та обладнане активною вентиляцією.
Під час зберігання виділяють декілька періодів: лікувальний, післязбиральний, період зниження температури, зимовий (основний) і весняний (після початку проростання бульб).
Лікувальний період починається одразу після збирання і може подовжуватись від чотирьох-п’яти діб до двох-трьох тижнів, залежно від ступеня визрівання і механічних пошкоджень бульб. Для достиглих здорових бульб із міцною шкіркою, слабо пошкоджених при збиранні, сортуванні і транспортуванні, тривалість цього періоду мінімальна — достатньо лише підсушити картоплю. Для недостиглих бульб із незміцнілою шкіркою і значними механічними пошкодженнями протяжність лікувального періоду максимальна, тобто за температури 11–13 °C може досягати 20 днів. Цей період можна скоротити до 8–10 днів, але для цього необхідно підвищити температуру до 18–19 °C при 85–95%-й відносній вологості повітря, проте це небезпечно у зв’язку з можливістю інтенсивного розвитку хвороб. Під час лікувального періоду проводять вентилювання з таким розрахунком, щоб швидкість повітря у міжбульбовому просторі становила 0,12–0,5 м/с, що відповідає 50–250 м³/т за годину.
Оптимальний режим лікувального періоду сприяє загоюванню ран, утворенню пробкового шару на пораненнях, достиганню бульб і підготовці їх до тривалого зберігання. У місцях механічних пошкоджень відкладається суберин і утворюється ранова перидерма, яка запобігає проникненню у бульбу збудників хвороб. Поряд із цим у шкірці синтезуються фунгітоксичні речовини, які пригнічують розвиток збудників грибних хвороб. Вміст цукрів у бульбах зменшується, і зростає кількість крохмалю, шкірка стає міцнішою.
Різні сорти вимагають диференційованого підходу до встановлення оптимального температурного режиму під час лікувального періоду, а тому нові сорти слід завжди вивчати на предмет утворення суберину у лікувальний період.
По його закінченню настає плавний перехід до періоду зниження температури, тобто поступового охолодження бульб, який може тривати 2–3 тижня, а то й більше. За цей час необхідно знизити температуру з 15–18 °C тепла до 3–5 °C.
Якщо бульби мають невеликі механічні пошкодження, то температуру можна знижувати не більш ніж на 0,5 °C за добу. Середній темп охолодження картоплі менш ніж на 0,25 °C за добу не вважається прийнятним, оскільки тривалість охолодження буде розтягнута у часі, що може призвести до розвитку хвороб і підвищених втрат. Якщо партія картоплі містить забагато дуже травмованих бульб, щодобову швидкість зниження температури в насипу можна підвищити до 1 °C. Темп скорочення її може призвести до потемніння особливо пошкодженої м’якоті.
Тривалість періоду зниження температури залежить не тільки від характеру механічних пошкоджень бульб, а й від сорту. Сорти із коротшим періодом спокою повинні швидше проходити цей період, тобто менше зберігатись після збирання за високої температури та перейти в умови зимового періоду зберігання.
Після досягнення оптимальної температури зберігання 3–5 °C, при якій гальмуються біохімічні і фізіологічні процеси у бульбах, починається основний (зимовий) період зберігання картоплі. У цей час бульби знаходяться в стані глибокого спокою. Це продовжується до початку проростання бульб, тобто до весни.
Як у період зниження температури, так і в основний необхідно суворо дотримуватись підтримання тих температурно-вологісних умов, які необхідні в цей період. При відхиленні температури від оптимальної у той чи інший бік бульби страждають як у попередній, так і основний періоди. Якщо в попередній дати низьку температуру, вони захворюють від ненормальних для них умов, з’являються фізіологічні розлади, а якщо в основний період дати високу температуру, то картопля буде швидше проростати і хворіти. За низької відносної вологості повітря бульби почнуть в’янути й уражуватися хворобами.
Під час основного періоду зберігання, хоча й повільно відбуваються ростові процеси, в бруньках бульб проходить підготовчий період до їх пробудження. З початком пробудження точок росту підвищується інтенсивність дихання, активізуються біохімічні процеси, бульби переходять у стан готовності до проростання. Затримати його в цей період можна лише шляхом утримання оптимальної температури зберігання і навіть зниження її до 1–2 °C, тобто в цей час розпочинається весняний період зберігання бульб.
Великий вплив на збереженість картоплі має відносна вологість повітря. Оптимальною при зберіганні картоплі, на думку вчених, є 90–95%. Підвищена вологість повітря за підвищеної температури зберігання стимулює утворення пагонів, але за низької температури зберігання і високої вологості це явище не спостерігається. Висока вологість повітря, особливо понад 95%, призводить до утворення крапельно-рідинної вологи на поверхні бульб, тобто до відпотівання, навіть при незначному зниженні температури зберігання, що викликає розвиток хвороб і збільшення абсолютних втрат.
Вологість повітря у сховищі повинна бути настільки високою, щоб бульби були тургорними, і настільки низькою, щоб обладнання, стіни, стеля були сухими, і виключалась можливість конденсації вологи та зволоження бульб, які зберігаються.
Сухе повітря (85% і нижче) підвищує випаровування води з поверхні бульб, втрати ними тургору, що погіршує продовольчі якості картоплі.
На збереженість картоплі значний вплив має газовий склад середовища в міжбульбових просторах насипу. Звичайно, це середовище являє собою однорідну суміш деяких газів із водяним паром, кількість якого в суміші залежить від температури і стану пари. Гази, що входять до суміші, утворюють сухе повітря, яке є переважно сумішшю азоту (78,1% об’єму) і кисню (20,9% об’єму). Майже 1% об’єму припадає на аргон, вуглекислий газ, водень, гелій, неон, озон, криптон і ксенон. Однак під час зберігання склад повітря у міжбульбових просторах змінюється. Внаслідок їх дихання кількість кисню зменшується, а вуглекислого газу і водяного пару збільшується. У насипу бульб можуть проходити процеси гниття, внаслідок цього виділяється аміак і сірководень, а також підвищується температура, що сприяє підвищенню інтенсивності дихання бульб, більше витрачається кисню і виділяється вуглекислоти.
Підвищений вміст вуглекислоти пригнічує проростання картоплі і водночас сприяє збільшенню кількості хворих бульб. Негативний вплив на лежкість картоплі підвищеного вмісту вуглекислого газу посилюється і при зниженні температури зберігання. Оптимальним у повітрі при зберіганні картоплі є вміст кисню у межах 16–18% і вуглекислого газу — не вище 2–3%. Такий газовий режим підтримується за рахунок вентилювання насипу картоплі.
На плодоовочевих базах України основним способом зберігання картоплі є контейнерний. Головна перевага заготівлі, транспортування і зберігання її у контейнерах міститься у тому, що цей найбільш прогресивний індустріальний спосіб забезпечує не тільки комплексну механізацію і значне підвищення продуктивності праці, але й збереженість продукції, за рахунок значного зменшення механічних пошкоджень під час вантажно-розвантажувальних робіт і перевезення.
При контейнерному способі заготівлі, перевезення і зберігання всі працемісткі процеси механізовані. Бульби, які завантажені після збирання і сортування на місці виробництва в контейнери, більше ніяких перевантажень не потерпають до кінця зберігання, у той же час при доставці картоплі навалом у результаті багаторазових їх перевезень піддаються механічним пошкодженням, тому швидше уражуються грибками (із роду фузаріум) і бактеріями.
Під час зберігання картоплі в контейнерах, укладених у сховищі в штабелі, є можливість зручного спостереження за ним. Збереженість картоплі в контейнерах у сховищі з примусовою вентиляцією вище, ніж у засіці з активним вентилюванням.
Отже, протягом шести місяців зберігання вихід стандартної продукції, що зберігалась у контейнерах, на 3,2% вище, ніж та, що у засіках, спостерігались менші втрати від загнивання та збитку маси. Витрати праці і заробітної плати при завозі і зберіганні картоплі в контейнерах приблизно удвічі менші, ніж при завозі навалом і зберіганні в засіках немеханізованого сховища, і на 30% менші, ніж у бункерному сховищі, повністю механізованому транспортерами.
При зберіганні картоплі в контейнерах у сховищі за допомогою автокари контейнери швидко подаються до сортувально-калібрувальної лінії, де відбувається також і розфасовка перебраної картоплі. Ця операція також дозволяє удвічі підвищити продуктивність праці робочих на товарній обробці картоплі.
За контейнерною технологією на картоплесортувальному пункті у господарстві продовольчу партію картоплі засипають у контейнери в процесі її післязбиральної обробки. Всі подальші операції з доставки картоплі споживачам, незалежно від виду заготівель і транспортних засобів, що використовуються, здійснюють без перевалок бульб у тих же контейнерах. До того ж механічні пошкодження можуть утворюватись при наступних операціях:
-вивантажування із комбайна у транспортні засоби;
-вивантажування із транспортних засобів у приймальний бункер сортувального пункту;
-завантажування у контейнер після сортування.
Контейнерна технологія дозволяє зменшити кількість перевалок до трьох, у той же час за навальною — як мінімум, вісім. Зменшення кількості перевалок картоплі істотно знижує пошкодженість бульб.
Зберігання картоплі в контейнерах вимагає додаткових капіталовкладень як на плодоовочевих базах, так і в господарствах, де вирощують картоплю. Господарствам для контейнерної технології треба мати картоплесортувальні пункти, засоби механізації для навантаження автотранспорту контейнерами з картоплею. На плодоовочевих базах необхідно мати засоби механізації для розвантажування контейнерів і установки їх у штабелі в картоплесховищі. Для перевезення картоплі в міста з господарств необхідна більша кількість автотранспорту, оскільки перевезення навальним способом більш економне, ніж контейнерним: у першому випадку продукції у машину завантажується більше. Такої матеріально-технічної бази немає у більшості господарств України, тому на плодобази переважно картопля доставляється навалом.
Отже, зберігання бульби — не лише завершальний етап сільськогосподарського виробництва, але і його початок. Адже від умов зберігання насіннєвого матеріалу картоплі значною мірою залежить величина та якість майбутнього врожаю.
|
|
Категория: Растениеводство |
Просмотров: 503 |
Добавил: racer
| Рейтинг: 0.0/0 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] |
|
| Реклама |
|
| Календарь |
| « Март 2020 » | | Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Вс | | | | | | | | 1 | | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | | 30 | 31 |
|
|
